Приїзд адвоката до суду і подання позовної заяви безпосередньо до канцелярії не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги. А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу. Відповідне положення міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2019 р. у справі № 9901/264/19.

Так, до суду надійшла заява представника позивача про вирішення питання щодо судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач.

Касаційний адміністративний суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступних висновків:

Згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначено, що представництво – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені види адвокатської діяльності, до яких не належить виїзд адвоката до суду та подання заяви.

Суд також враховує, що позивач в порушення ч. 4 ст. 134 КАС України не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд виходив із того, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума у розмірі 2 500 грн.

Отже, виїзд адвоката до суду (500 грн.) та подання позовної заяви безпосередньо до канцелярії (500 грн.) не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.