Позивач звернувся до суду із позовом до міської ради, третя особа – державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції визначив особі додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю в два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що апелянт є двоюрідною племінницею померлої особи, тобто спадкоємицею п’ятої черги, тому враховуючи те, що є спадкоємець першої черги, особа не має права на спадкування.

Особа, яка є двоюрідною племінницею спадкодавця, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначала, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі №394/8/19 (провадження №61-1404св20). Так, позивачем неправильно визначено суб’єктний склад учасників справи, вказано відповідачем міську раду при наявності інших спадкоємців, які вступили у спадщину, що унеможливило розгляд справи по суті.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021р. у справі №619/2796/19-ц були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позові.

Верховний Суд зазначив, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов’язаними за вимогою особами.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов’язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов’язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, – належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред’явленим позовом за наявності даних про те, що обов’язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України.

Суд касаційної інстанції навів усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.2 ст.1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тому при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно у т.ч. перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

Установивши, що після смерті особи у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася особа, яка не залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідач, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки міська рада у цьому випадку як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у цій справі є особа, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.