Суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки дійшов висновку, що позивач до матеріалів справи всупереч вимогам ст.134 КАС України не надав доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної з них. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивач не надав акт наданих адвокатом послуг. Позивач з цим не погодився та подав касаційну скаргу. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу позивача.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19 було вказано, зокрема, наступне:

…

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

…

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

…

Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 до Договору №0002/13/14/2(1)-13/08/2019 про надання правової (правничої) допомоги сторони погодили доповнити п.4 Договору і викласти його в наступній редакції: «4.1.За надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт сплатить винагороду, визначену в п.4.1.1 Договору. Винагорода сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку. 4.1.1.За надання правової (правничої) допомоги по п.1.1 Договору в суді 1-ої інстанції Клієнт сплатить Бюро гонорар у розмірі, еквівалентному 500 (п`ятистам) доларам США. Оплата здійснюється у формі передоплати в момент підписання Договору. 4.1.2.Оплата здійснюється на підставі рахунку. Гривневий еквівалент винагороди визначається на день виставлення рахунку.».

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень ст.94 КАС України, копія квитанції від 09 жовтня 2019р. №1-2429К підтверджує сплату позивачем суми 12350,00 грн (призначення платежу: оплата за послуги, визначені в п.1.1 - 1.2 договору №0002/13/14/2(1)-13/08/2019 про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2019р.).

Суд також враховує положення ч.7 ст.134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч.4 ст.134 КАС України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350,00грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч.4 ст.134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.